Світлого дня смуток вподобали.
Кращий від кращих - не озивається.
Двері йому притулили колодою
Там він і плаче, і стогне, і лається.
Берегом чистої річки мостилися
Нові споруди для дивного люду.
Ті на горбочку під дубом молилися.
Квіточки, зелень і роси усюди.
Ось маємо ночі чудової тишу.
Місяць схилився дивитись у воду.
Зорі згортаються в хмаринну нішу,
Сон тільки сон намалюється всюду.
Хтось закликає, комусь не до ладу.
Хто він і де, вже його не турбує.
Може крізь терна пройде за порадою,
І на світанку із сна закрабує.
Рисунок: Фрэнк Мелех
Що зрозумiло, а що - не час
© Copyright: Наталия Дашкевич, 2013
Свидетельство о публикации №113121900722
Свидетельство о публикации №113121900722
Рецензии