Кожний без кличу встане

Тиша, коли Луна
            Оволоділа світом.
Тиша, коли весна
            Всюди буяє цвітом.

Тиша, коли навкруг
            Рідні лежать простори,
А десь у полі плуг
            Землю пахучу оре.

Тиша, коли в полях
             Зріє на сонці жито.
В’ється до щастя шлях
             Й хочеться довго жити.

Тиша, коли пісні
             Нам соловей співає,
Вишні плоди рясні
             Вітер з гілок зриває.

Тиша, коли дзвінкий
             В лузі струмок дзюркоче,
Наче потік  стрімкий   
             Річку створити хоче.            

Тиша, коли в краю 
             Злагода, мир і згода,
Наче життя в раю,
             Гарна завжди погода.

Тиша, коли війни
             В світі ніде немає,
Сняться всім гарні  сни,
            Людство відраду  має.

Тиша, коли народ
            Волю свою відчує.
Влада дає оплот,
            Примхами не лінчує.


Тиша, допоки є
           В душах людських свобода.
Щастя вона дає,
            З нею у всьому згода.

Тиша, допоки нас
            Хтось обмануть не хоче,
Волю народних мас
            Прагне змінить охоче.   

- Громом розбудять світ
            Кривда, обман і зрада,
Дасть в той же час одвіт
           Хором людська нарада.

- Блискавкою проб’є
           Жагу до змін в людині,
Швидко народ зоб’є
           В нехоті стрій єдиний.

- Хвилею, валом враз
           Кожний без кличу встане,
Щоб не терпіть образ,
           Супротив зла повстане.

Гасла і прапори
            Замайоріють всюди.
До торжества пори
            Будуть стояти люди.



… Тільки народний гнів
            Тишу порушить зможе,
Море сердець вогнів
            Гноблення переможе!.