В житті ми маємо забути,
Той біль, який нам дарували.
Його від нас би відірвати,
Та нас усі проігнорували.
Не тільки в серці в нас вогонь,
Там місце холода і криги.
Не треба більше цих вагань,
Які пливуть, мов айсберги.
Вогонь не топить більше лід,
Він згасне в холоднечі.
Та ждати треба весняний прихід,
Який підніме вас за плечі.
Але на жаль одні питання
Чому? За що? Навіщо?
Але життя все пам'ятає
Чому, за що й навіщо
А сірі будні докучають,
Нема бажання дальше жити.
Але не втрачу я бадьорості,
Що би в кращий світ злетіти,
Де я відчую почуття,
Які розтоплять лід.
Де я відкрию у собі життя,
Яке знайде собі цей вхід.
Тримай життя і свої мрії,
Борись, живи і пробачай,
Відкинь назавжди всі ілюзії,
Все зле і кисле полишай.
Забути
© Copyright: Иван Вовнянко, 2013
Свидетельство о публикации №113121801709
Свидетельство о публикации №113121801709
Рецензии