У Киеви на Майдани

      Був у Києві на Майдані в неділю 15 грудня з колишніми колегами по роботі. Бо краще раз побачити, ніж сто разів почути про те що діється в державі.
      Вразила велика кількість людей, що збирається на Майдані в обідню пору на мітинг.
      Молоді і літні з великих міст і маленьких сіл України заповнюють всю площу і підтримують дружними окриками виступаючих на трибуні. «Слава Україні!» «Героям слава!» - цими закликами розпочинаються і закінчуються майже всі виступи ораторів. Коли люди трикратно на повні груди повторюють заклики і над Майданом майже пролітає сокіл революції, кожного по-справжньому хвилює власна причетність до цих великих подій у країні. Відчуття споріднене тому, коли на стадіоні перемагає команда за якою вболіваєш… Бо як сказав великий геній
                «Есть упоение в бою
                И бездны смертной на краю.
                Всё – всё, что гибелью грозит,
                Для сердца смертного таит
                Неизъяснимы наслажденья,
                Бессмертья, может быть, зарок.
                И счастлив тот, кто средь волненья
                Их обретать и видеть мог.»
       Треба побувати там, щоб відчути подібне.  Ні п’яних, ні дебоширів серед багатотисячного зібрання людей не зустрічав. Не побачив і жодного міліціонера. Порядок на Майдані підтримується тими, хто на ньому і днює, і ночує. Вони на Майдані – до повної перемоги…
      Та коли закінчується мітинг і людський потік спливає з Майдану через вузькі промоїни барикад, починаєш осмилювати щойно проведене дійство і невеселі думки наповнюють душу.
      Привид сокола міняється не на привид, а на явного коршуна, що своїми розпростертими крилами закриває всю рідну Україну і кружляє, кружляє над нею, вишукуючи безневинних жертв правління влади.
      Як же треба владі не любити Народ, щоб довести його до такого відчаю – їхати в столицю держави і шукати справедливого ставлення до себе не у представників влади а серед таких самих обездолених?
      На Майдан приїжджають молоді, здорові, сильні. А скільки людей в країні, котрі хотіли б поїхати, та не дозволяє ні здоров’я, ні відсутність коштів та сил…
      А ніхто з ораторів на мітингу і не заїкнувся про їх право господарів оцінювати роботу своїх слуг. Не треба збирати Майдани, а треба прийняти ЗАКОН ПРО ОЦІНКУ НАРОДОМ ВЛАДИ. І щоб кожен виборець на Референдумі міг сказати – краще чи гірше йому стало жити при нинішніх слугах. Якщо більшості Народу жити стало гірше,- то слуги – ЗЛОЧИНЦІ. Їх місце в каталажках. І нехай СУДИ розберуться в тому чому їх служба нашкодила НАРОДУ. Коли ж РЕФЕРЕНДУМ покаже, що більшості НАРОДУ стало жити краще,- всім слугам присвоїти звання Героя України.
       В Конституції ж потрібно відобразити, що невиконання конституційних норм владою (СЛУГАМИ НАРОДУ) карається навіть смертною КАРОЮ.
      Тільки тоді Влада буде відповідальною перед НАРОДОМ. Бо не буває відповідальності без наперед оговореного наказання за проступки.
      …Звичайно, я погоджуюсь з Резолюцією Майдану про припинення повноважень нинішньої злочинної влади, я за те, щоб Україна жила за європейськими стандартами, але…
      Безвідповідальна перед НАРОДОМ влада зміниться іншою безвідповідальною перед НАРОДОМ владою. І час показує, що ступінь безвідповідальності зростав і буде зростати.
І ніяка із партій не заявила про те, що буде відповідальна перед НАРОДОМ, прийнявши чи навіть диктаторським методом впровадить цей найдемократичніший ЗАКОН. Якби в резолюціях мітингів були ці пропозиції, то на Майдан потяглися б ті,кому «три чисниці до смерті». Ми хочемо жити по таких козацьких правилах і нехай європи рівняються на нас – батьківщину істинної демократії.
      «Абсолютная власть развращает абсолютно»
      Жадібності і дурості немає меж.


(перевод на русский)

     Был в Киеве на Майдане в воскресенье 15 декабря с бывшими коллегами по работе. Ведь лучше один раз увидеть своими глазами, чем услышать сто раз от разных людей о том, что творится в государстве.
      Поразило огромное количество людей, которые собираются на Майдане к обеду на митинг.
      Молодые и пожилые с больших городов и с маленьких сёл Украины заполняют всю площадь и поддерживают дружными возгласами выступающих на трибуне. «Слава Україні!», «Героям слава!» - этими призывами начинаются и заканчиваются почти все выступления ораторов. Когда люди троекратно на полные груди раскатисто повторяют призывы и над Майданом почти что пролетает сокол революции, каждого по-настоящему волнует собственная причастность к великим событиям в стране. Чувство сродни тому, когда на стадионе побеждает команда, за которую болеешь… Сказал же когда-то великий гений:
                «Есть упоение в бою
                И бездны смертной на краю.
                Всё – всё, что гибелью грозит,
                Для сердца смертного таит
                Неизъяснимы наслажденья,
                Бессмертья, может быть, зарок.
                И счастлив тот, кто средь волненья
                Их обретать и видеть мог.»
       Надо побывать там, чтобы ощутить подобное. Ни пьяных, ни дебоширов среди многотысячного собрания людей не встречал. Не увидел и ни одного милиционера. Порядок на Майдане поддерживается теми, кто на нём и днём, и ночью. Они на Майдане – до полной победы…
      Но когда заканчивается митинг и человеческий поток сливается с Майдана через узкие вымоины баррикад, начинаешь осмысливать только что происшедшее и невесёлые мысли переполняют душу.
       Призрак сокола меняется не на призрак, а на явного коршуна, что своими распростёртыми крыльями закрывает всю родную Украину и кружит, кружит над ней, выискивая безвинных жертв правящей власти.    
       Как же власти надо не любить Народ, чтобы довести его такого отчаянья – ехать в столицу государства и искать справедливого отношения к себе не в представителей власти, а среди таких же обездоленных?    
       На Майдан приезжают молодые, здоровые, сильные. А сколько людей в государстве, которые хотели бы поехать, но не позволяют ни здоровье, ни отсутствие средств да сил…
       А никто из ораторов на митинге и не заикнулся об их праве хозяев оценивать работу своих слуг. Не надо собирать Майданы, а надо принять ЗАКОН ОБ ОЦЕНКЕ НАРОДОМ ВЛАСТИ. И чтобы каждый избиратель на Референдуме мог сказать – лучше или хуже ему стало жить при нынешних слугах. Если большинству Народа жить стало хуже,- то слуги – ПРЕСТУПНИКИ. И их место в тюрьмах. И пусть СУДЫ разберутся в том, почему служба навредила НАРОДУ. Если же РЕФЕРЕНДУМ определит, что большинству НАРОДА стало жить лучше,- всем слугам присваивают звание Героя Украины.      
       В Конституции необходимо закрепить норму, что неисполнение конституционных норм властью (СЛУГАМИ НАРОДА) наказывается вплоть до смертной казни.      
       Только тогда Власть будет ответственна перед НАРОДОМ. Так как не бывает ответственности без обусловленного наказания за проступки.   
        …Естественно, я соглашаюсь с Резолюцией Майдана об остановке полномочий нынешней преступной власти, я за то, чтобы Украина жила за европейскими стандартами, но…      
        Безответственная перед НАРОДОМ власть поменяется другой безответственной перед НАРОДОМ властью. И время показывает, что степень безответственности увеличивалась и будет увеличиваться. И ни одна из партий не заявила о том, что будет ответственна перед НАРОДОМ, приняв или даже диктаторским методом учредит самый демократический ЗАКОН ОБ ОЦЕНКЕ НАРОДОМ ВЛАСТИ. Если бы в Резолюциях митингов были эти предложения, то на Майдан приползли бы и те «кто на ладан дышит». Мы все хотим жить по таким казацким правилам и пусть разные европы равняются на нас – отечество истинной демократии!    
         «Абсолютная власть развращает абсолютно».
         Жадности и дури нет предела.

P.S.

       Если никто из украинских политиков не начнёт работу над ЗАКОНОМ ОБ ОЦЕНКЕ НАРОДОМ ВЛАСТИ, то придётся нам из НАРОДА создавать инициативную группу и по примеру ИГПР (http://igpr.ru/nasha_tsel) принять этот ЗАКОН. Иного выбора нет.