Смертельнi розваги

/Присвячаю роковинам трагедії у Скниріві/

Літній ранок з дому кликав
До свят повітряних вистав.
Пишався Львів,під сонцем квітнув
Для суму не було підстав.

Швидкі,як мить,демонстрували
Майстри найвищій пілотаж!
Біди ніщо не завбачало,
що ніс фатальний екіпаж.

Нелюдська сила чорним птахом
Кружляла, ніби для розваг,
Перетворилась в ката разом
Смерть розсипала,несла жах!

Крилом нівечила,кришіла
З безглуздим захватом в очах,
Земля від горя почорніла,
Сховалось сонце у сльозах.

Не розбирала! Юних,сивих,
Дітей на татових плечах,
Смерть шматувала рідних, милих,
Так розважався справжній жах!

За мить,як вкопана спинилась,
а за хвилину,в небесах
Вже іншим містом захопилась
і улетіла,наче птах.

Все завмерло із стислим серцем,
Відблиском сУму у очах,
Жалоба гіркотой нестерпной
відгукувалась у містах.

Скільки доль в той день згубила!
Бідою, лихом сповила,
Життя в печаль перетворила
Миттєвим дотиком крила.