Зібратися в секунду й кудись полетіти,
Нікого не потрібно тут любити.
Я повернусь, коли зав’януть квіти,
Бо треба просто тебе розлюбити.
З своїх речей я не візьму нічого,
І про від’їзд не буду сповіщать нікого,
Бо варто лиш сказати про свої плани,
Знайдеться заздрість і будуть в серці рани.
Я повернусь,коли закінчиться наша весна,
Без мене вона буде яскрава,контрасніша.
Ти іншій будеш гріти каву,
Вона тобі покаже свою маму.
І знаю я лише, що каву ти не любиш.
Хіба за місяць всі твої смаки забудеш?
І серед ночі просинаєшся не раз,
Як наливаю чай – у тебе образ.
Чай з м’ятою і яблучний пиріг,
І розійшлилася ми між тисяччю доріг.
Та не забуду я. що ти любиш рок,
І першим ніяк не можеш зробити крок.
Я повернусь,коли закінчиться наша весна,
І будеш ти не ти, і я уже не я.
Ми розійшлися, як в морі кораблі,
Та я люблю тебе,і ти мене люби!
22.03.2013
Я повернусь...
© Copyright: Анастасия Коц, 2013
Свидетельство о публикации №113121710889
Свидетельство о публикации №113121710889
Рецензии
