Я знову стояла на краю моста,
під ним струїлась прозора вода,
скандали життєві були в голові
товкали додолу, немов би живі.
Товкали додолу - летіти вниз,
поринути в воду - був їхній каприз.
прокинутись просто хотілось мені,
прокинутись, ніби це все увві сні.
стояла, а знизу холодна вода,
каміння точила страшна течія,
лиш вітер шептав "залишися жива"...
сльози ринули до моїх очей
як ніби в серці сотні мечей...
ноги ступили два кроки назад
потім побігли тропою у сад.
прибігла на берег, склалась клубочком
в горлі сльози застряли комочком.
буду жити - дала обіцянку
кохати, радіти, почну все з початку!
об цянка
© Copyright: Катерина Зубаль, 2013
Свидетельство о публикации №113121710762
Свидетельство о публикации №113121710762
Рецензии