Осiннэ листя - як i людське життя

Наче календарні сторінки
Обриває вітер жовте листя,
І кружляє ледве-ледве, мов у сні,
Для спОкою шукає собі місце.

В золОчене одягнене вбрання,
Як зіроньки нічні літить наснитись,
Уносить його вітер навмання,
Скоріше щоб від листячка звільнитись.

Вкриває землю,мов золотим плащем,
Так би уже до віку залишитись...
А може вмиється закоханним дощем,
Хтозна,чим може навесні перетворитись.

Проліском розквітне на горбку,
Всміхаючись, неначе добра доля,
Чи фіалкою чарівною в садку,
Зібрав блакить,немов небесна воля.

Осіннє листя - як i людське життя,
В майбутньому, хтозна, як поталанє,
Чи зійдеш зіркою із забуття,
Чи тлітимеш, аж поки кликне шлях останній.


Рецензии
Закохалась в мелодію вірша! В ясраві його фарби! Чарівні образи. Згадала своі Зорі:
"Небо зорями заповнилось вечiрнiми.
Мрiяти люблю ночами синiми.
Всесвiт задрiмав i вiчным спокоєм
все заснуло. Тiльки хвиля чмокає.

Свiтить Мiсяць над Землею. Срiблом - стрiчкою
променiє i над морем i над рiчкою,
то в садах собi дорогу прокладаючи,
то з зiрками в синiм небi граючи.

I догрався. Одже зiрка вiдiрвалася…
I летить сюди, на Землю в ночi сяючiй…
Iй Земля здається таємницею…
Ми ж до Всесвiту! До Бога! Вгору лицями."

Анна Стефани 2   26.03.2016 20:48     Заявить о нарушении
Щиро вдячна за теплі слова!А зорі Ваші-неймовірні!!!

Зинаида Комарова   28.03.2016 21:29   Заявить о нарушении
Дівчата, вдячний вам обом, тобто автору і рецензенту за вірші. Здоров"я вам та натхнення. З пов.

Игорь Ярин   09.11.2016 17:00   Заявить о нарушении