Осiннэ листя - як i людське життя
Обриває вітер жовте листя,
І кружляє ледве-ледве, мов у сні,
Для спОкою шукає собі місце.
В золОчене одягнене вбрання,
Як зіроньки нічні літить наснитись,
Уносить його вітер навмання,
Скоріше щоб від листячка звільнитись.
Вкриває землю,мов золотим плащем,
Так би уже до віку залишитись...
А може вмиється закоханним дощем,
Хтозна,чим може навесні перетворитись.
Проліском розквітне на горбку,
Всміхаючись, неначе добра доля,
Чи фіалкою чарівною в садку,
Зібрав блакить,немов небесна воля.
Осіннє листя - як i людське життя,
В майбутньому, хтозна, як поталанє,
Чи зійдеш зіркою із забуття,
Чи тлітимеш, аж поки кликне шлях останній.
Свидетельство о публикации №113121710411
"Небо зорями заповнилось вечiрнiми.
Мрiяти люблю ночами синiми.
Всесвiт задрiмав i вiчным спокоєм
все заснуло. Тiльки хвиля чмокає.
Свiтить Мiсяць над Землею. Срiблом - стрiчкою
променiє i над морем i над рiчкою,
то в садах собi дорогу прокладаючи,
то з зiрками в синiм небi граючи.
I догрався. Одже зiрка вiдiрвалася…
I летить сюди, на Землю в ночi сяючiй…
Iй Земля здається таємницею…
Ми ж до Всесвiту! До Бога! Вгору лицями."
Анна Стефани 2 26.03.2016 20:48 Заявить о нарушении
Зинаида Комарова 28.03.2016 21:29 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 09.11.2016 17:00 Заявить о нарушении