ВИНА

        Я грех большой ношу на сердце.
                В. Стус

Я виноват. Все виноваты.
Наш грех судить будут века:
За бериев, на Соловках
За опозорены проклятьем

Опустошенные года.
За узость истин непонятных,
За то, что унтер бесноватый
Нас оскоплял от языка.

За долбаны в застенках ребра,
За сожжены мольбами нервы.
Решеткой небо не щадя,

Меня унизившие с лишком,
Судите – виноват – до «вышки»;
Меня, а заодно себя.


ПРОВИНА

           Великий гріх на серці я ношу.
                В.Стус

 Я  винен,  браття.  Всі  ми  винні. 
 Наш  гріх  судитимуть  віки 
 За  беріїв,  за  Соловки, 
 За  чорні,  зганьблені,  злочинні 

 Перегвалтовані  роки, 
 За  куці  істини  нізчимні, 
 За  те,  що  унтери  причинні 
 Нам  кастрували  язики, 

 За  довбані  в  катівнях  ребра, 
 За  реабілітанські  жебри, 
 За  небо  ґратами  рябе,— 

 Судіть  менезнижки,  cудіть  без  знижки 
 Судіть  —  я  винен  —  хоч  до  “вишки”, 
 Мене,  а  заодно  й  себе. 

Перевод на русский язык с украинского – автор Михаил Низовцов.

Оригинал стихотворения на украинском языке – автор Иван Светличный
(ресурс – «Клуб поезії», Світличний Іван, творчість).