Береги дитинства,
береги далекі,
Там, де в синім небі
ластівка кружля.
Там, де плачуть верби
над зеленим плесом,
Сонце в синім небі
тихо догора.
Щось кумкують жаби
про небесні шати,
Що у них убралось
сонце перед сном.
Місяць виглядає
із-за синьой хмари,
Дивиться, чи сіло
воно за ліском,
Щоб на небо вигнать
зоряну отару,
Сутінок вечірніх,
що вершки поїсть.
І йому назустріч
вийшла вже кохана
Чорноока юна
королева-ніч.
Береги дитинства,
береги далекі,
Мені вже ніколи
до них не пристать,—
Човника, що возить
на зелене плесо
Струхнявив у порох
невблаганний час.
15.12.13
Береги дитинства
© Copyright: Сергей Парахин, 2013
Свидетельство о публикации №113121509225
Свидетельство о публикации №113121509225
Рецензии
Які гарні, приємні спогади у Вас, Сергію, так і хочеться застрибнути у них і побігати по тих далеких недосяжних берегах. Для мене все це дуже близько, бо там де я народилася й виросла теж дуже часто кумкали жаби, наша вулиця по вуличному так і називалася : Жабокраківка, тому що біля річки. З повагою,
Тайный Альков 06.01.2015 15:23 • Заявить о нарушении
Тайный Альков 06.01.2015 15:23 • Заявить о нарушении
