Нiяк не виплаче вину

Ніяк не виплаче вину 
осінній дощ.
Женуть вітри за світу край –
безмовну душу 
туди, де страчують гріхи
за необізнаність життя,
за почуття не сталі почуттями,
там де страждає небо
втопає в жаль
дорога у минуле…


Рецензии
Ну, наконец-то!
Свершилось!
Приветствую тебя и твои ВIРШИ.

Руслана Опять   21.12.2013 01:18     Заявить о нарушении