В теплі осіннього дня,
Цвіте любов моя.
Уже не гріє сонце,
Та жар ще є у серці нашім.
Ми як вогняні квіти,
Що існують тільки разом.
Ми як вірні два птахи,
Даруємо наше все життя.
Та прийде час і піде жити у небуття,
І закінчиться таке життя.
Й настане тьма для нас обох,
І холод й пустота заповнить біль.
В моїх очах зостанеться сльоза,
У пам’яті звучать всі ті слова.
Що ранять душу, ніби лезом.
Пройде час і заживе болюча рана,
Та шрам зостанеться навік.
Зостанеться
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113121500609
Свидетельство о публикации №113121500609
Рецензии