Я просила не брехати,
Бути чесним перш за все з собою,
Краще зараз все сказати,
А ніж мовчати і в неволі.
Я звільню тебе одразу,
Тільки обіцяй мені сьогодні,
Що останній раз ти грав із долею,
Це не жарт, а життя.
Сьогодні фініш і овації для тебе.
А завтра ти керуєш та кінець,
Настає чомусь із неочікуваною швидкістю,
І що тоді? Не будеш шансу мати.
Я не хочу тебе втрачати.
Не можу я змиритися з цією грою,
Де ставка це життя твоє.
Обіцяй ти не брехати,
Обіцяй! Прошу!
Останні ці слова я говорю,
І більше не повторю цього тобі.
Зостались вони як відголосок із минулого,
Як останній поцілунок, що не згас, коли життя пішло.
Не втримала тебе!
Прощання то було,
Та не знали ми тоді.
Що говоримо в останній раз.
Я просила не брехати
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113121500572
Свидетельство о публикации №113121500572
Рецензии