плаче небо чути стук
капель вітром не піднятих
плаче небо, - звуки струн
чути на душі розпятій
ця мелодія як дзвін
потривожить мою тишу
де живу лиш я, один
тин в якому я залишусь
Як близька така самотність
непотрібно навіть слів
і думок, не треба, досить
я забрав все що зумів
лиш тебе, не вистачає
не подумай не укір
де тепер дні зустрічаєм?
це не правельно повір...
а промови, сподівання
що казало тобі, сердце?
про що думаєш ти, зрання?
скільки можна бути впертой
я стомився, крик душі
він німий, ти не почуєш
бачиш за вікном дощі
навіть це ти,- ігноруєш
я стомився, покидаю
мене вбив амур проклятий
лиш на память залишаю
звуки, на душі розпятій...
Плаче небо
© Copyright: Кот Алекс, 2013
Свидетельство о публикации №113121501574
Свидетельство о публикации №113121501574
Рецензии
