Сволота, а не людина. сволочь а не человек
А я повірила тобі,
І написала ті вірші,
Що торкаються струн душі,
Але ж я збрехала собі.
А ти сміявся й жартував,
І навіть квіти мені подарував,
Бо думав, що розтану як крижинка,
І буду лише твоя краплинка,
Але на справді ти собі брехав,
Ти ж мене ніколи не кохав,
Але мене біля себе тримав,
Бо усе про мене знав....
Я ж не стрималась і втекла,
Бо поряд із тобою, щасливою не була,
На відстані я зрозуміла лише одне:
Я вже не кохаю тебе...
Ти ж розбив моє серце вщент,
В той казковий момент,
Тепер я ненавиджу тебе,
І оберігаю серце своє...
На рус.
А я поверила тебе,
И написала те стихотворения,
Которые касаются струн души,
Но я солгала себе.
А ты смеялся и шутил,
И даже цветы мне подарил,
Потому что думал, что растаю как льдинка,
И буду лишь твоя капелька.
Но на действительно ты себе врал,
Ты же меня никогда не любил,
Но меня около себя держал,
Потому что все обо мне знал...
Я же не сдержалась и убежала,
Потому что рядом с тобой, счастливой не была,
На расстоянии я поняла лишь одно:
Я уже не люблю тебя...
Ты же разбил мое сердце вдребезги,
В тот сказочный момент,
Теперь я ненавижу тебя,
И оберегаю сердце свое...
Свидетельство о публикации №113121511908
Благодарю, Оксана.
С уважением,
Нина Аксенова 05.02.2015 07:44 Заявить о нарушении