Сюжети серця, намальовані вітрами
На чистих аркушах з альбомів забуття,
Дарують мрії, що збуваються щомиті.
Найперший дотик і усміх скрізь сльози мами,
Якими ніжно починається життя,
І рук тепло, що ними вперше заповиті...
Я знаю все, чого мені не вистачає
В полоні дня, який ніколи не прийде.
Біди немає в тім, що сльози повсихали...
Прозора музика, що поруч з серцем грає,
Мене до вірного минулого веде...
Десь там зостались дні, в яких мене кохали.
Невже я знову тут, на зимньому пероні,
Чекаю потяг до майбутнього твого?..
Невже я знову по своїм слідам блукаю?..
Твоїм коханням зігріваються долоні...
Я ж від'їжджаю до забутого того,
Якого знову неодмінно відшукаю...
Прогулянка по перону
© Copyright: Александр Ноцкий, 2013
Свидетельство о публикации №113121510123
Свидетельство о публикации №113121510123
Рецензии