Ну, от і все. Пробач, що я була…
Торкнулась серця я, чи так хотіла…
Так. Намагалась. Але все не сміла…
Пробач, що мало віддала тепла…
За ночі ті, що провела без сну,
Що мріяла стрічатись і надальше…
Іще за те, що не вгадала фальші
Коли в твою пірнала глибину…
За щастя, як початок і кінець,
За ніжність, що забула обережність,
Що всі позабувала обереги,
І йшла як тать до цілі, навпростець.
За те, що обманули дзеркала,
Наївність – не вагоме виправдАння.
За те, що дихала твоїм коханням…
Цілую… І пробач, що я була…
http://www.stihi.ru/2012/12/06/10663
Злата Литвинова
ПЕРЕВОД Ирины Левобережной
12.12.13г
Ну, вот и всё. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113121406128
Свидетельство о публикации №113121406128
Рецензии