Ці очі. Це життя. Моя універсальність…
Проте, твоє ім’я - моя ортодоксальність.
Закохана і зваблена… Я прагну розуміння.
Мій щирий. Мій нестерпний з жагою мене пити…
Слова вбивають в душу не стерпні побажання..
А я перед тобою без сенсу покаяння..
Давай я роздягнусь…. Я щиро хочу правди.
А ті, хто не зі мною, не вміють спонукати…
Любов-це щось страшне, вона мене накрила…
А я прийшла до тебе, без смутку…. Суїциду.
Торкатися і плакати, коли є жар кохання.
Я вірю, що не буде інтриги розтавання…
Дивись, я не жива, коли ти віру топчеш.
Ти відчайдушно терпиш, ти чесно мене хочеш.
Я доторкнусь до тебе і поцілую в душу…
Ти сенс, ти є життя , кохання. Я клянуся.
ЙомуХПЮ
© Copyright: Вера Клименко, 2013
Свидетельство о публикации №113121403962
Свидетельство о публикации №113121403962
Рецензии