Мов намистини чоток, монотонно
Незримі пальці в сонній тишині
Перебирають прошумілих днів
Достиглі соковиті повні грона.
А із космічного плідного лона
Нові ростуть моменти зоряні
І, ставши днями в сяйві і вогні,
Пливуть блакитами квітуче-сонно.
Та катаклізми збуряться й порвуть,
Вогнем на електрони перетруть
Весь космос на великим Передодні.
Сповниться міра хвиль і днів, і літ,
Віки зіллються в дужий моноліт
Без Вчора й Завтра - в сонячне Сьогодні.
Мов намистини чоток монотонно...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113121300867
Свидетельство о публикации №113121300867
Рецензии