Скидай тюремн1 пута Москви...

СКИДАЙ ТЮРЕМНІ ПУТА МОСКВИ...

Гіркі ріки сліз,
Котяться у низ,
І очі не можуть дивитися у даль,
А душу огортає сивий жаль,

Я не йму віри, нічним подіям,
І підлим президентським чорним словам,
Бо усі наші надії, вони змісили у хлам,
І на Майдані Незалежності, зробили бедлам.

Невже це красиво - прапор топтати,
І на мирний народ у ночі нападати,
І в очі людям газ пускати,
Щоб не могли Вам, протистояти...

Ми покоління нового рангу,
Захищаємо Майдан до ранку,
За волю України до кінця підемо,
Бо кращої Батьківщини, у світі не знайдемо...

Ми лише прагнемо для себе крихту щастя й кращої долі,
І для наших майбутніх дітей краплину справжньої волі,
Щоб вони не голосили у холодній у голодній хатині,
І лише у книжках читали, про лиха й не щастя у Катині...

Українці - сильні духом, люди є,
І у наших серцях надія живе,
У краще й світле майбутнє для народу,
Що пережив часи - радянського терору...

Чуєш брате, час настав!
Ти за довго на колінах стояв!
Скидай тюремні пута  Москви,
І виходь за  Свою Волю, Стояти!

Оборони сьогодні своє майбутнє сам,
Бо Україну перетворили на бедлан,
Не опускайся перед ворогом на коліна,
Бо ти насамперед, Вільна Людина!