Каяття
Чом ти безталанна та й одним-одна?
Як трава, зім`ята, стоптана, суха -
Наче розіп`ята без вини й гріха.
Кара нескінченна поміж двох світів:
Ніби наречена для чужих сватів.
Хоч і не ледащо – в скруті без кінця.
В наймички, хіба що – та не до вінця.
Звична до сваволі, звична до біди.
Лиш зазнала волі – кажуть: «Не туди!»
Вже й не маєш слова – ріжуть без ножа!
Навіть рідна мова стала, мов чужа.
Ніде правди діти: сила є в руках,
Тільки власні діти – мовчки, по кутках.
Спраглими вустами кличеш: «Хто ви є?».
Селами й містами – наче не твоє.
Сумно, що не маю, чим допомогти.
Все – та «хата з краю», все оті «свати».
Наче неспроможні, бо не до снаги,
Бідні та заможні – власні вороги.
Вибач мені, мамо, що не маю слів,
Що мовчу так само, поки тебе в хлів
Заганяють з волі пасинків твоїх.
Звикли до сваволі – от, у чім наш гріх.
Свидетельство о публикации №113121100525
Читаю і... мимоволі сльози...
Пишете обережно, так, що кожен може бачити своє. Але біль за Україну ріже Вас ножом в кожному рядку, ріже і небайдужих читачів теж. Вона виразна, видима і нестерпна. Боже, коли в Україну прийде мир та злагода?!
Мирного неба вам і щастя, Наталко.
Анна Музыка 28.11.2016 12:32 Заявить о нарушении
З подякой і повагою, А.
Анна Музыка 28.11.2016 12:33 Заявить о нарушении
Дякую.
Мирного неба та щастя - нам усім.
З повагою,
Наталья Мироненко 28.11.2016 13:08 Заявить о нарушении
Сестринское – Братскому
Святая Русь - осталось мало от неё:
Уже давно совсем другие правят ценности.
Где были голуби - пирует вороньё.
Ему ли клятвы приносить в любви и верности?
Не первый год уже историю кроят,
Утыкав землю равелинами да тронами.
И на Сестру недобрым глазом смотрит Брат,
Отгородившись недоверия кордонами.
И там, и тут - решает споры капитал,
Куда ни глянь - суды и правила карманные.
Сестра устала – Брат, похоже, не устал -
Всё так же верить в обещания туманные.
И не вернётся, как ни бейся в стену лбом -
То равноправие забытое, в содружестве.
Сестра на выданье - и в случае любом
Пора подумать: быть вдовой - или в замужестве?
Да, хорошо бы всем - одной большой семьёй.
Вот кабы идолов убрать подальше с капища -
Они всегда договорятся меж собой.
А мы, как овцы, стадом двинемся на пастбища.
Такого счастья мы желали бы, мой Брат?
Святая Русь тому ли учит нас былинами?
Раздор - из банков, кабинетов и палат.
А нам - с дубинками живи да с Равелинами.
Наталья Мироненко 28.11.2016 13:12 Заявить о нарушении