Ти за мною на урвища темне дно.
Ти зі мною в найглибшу прірву.
Тобі єдиній на мене не все одно.
З душі своєї для тебе завіси зІрву.
Я роздрібненим був все життя своє.
В самоті я навіть поруч з людьми.
А тепер відчуваю, що ти в мене є
Серед люті людської та тої чуми.
Та чи мріяти міг я про щастя таке?
Та чи маю я право бути з тобою?
Силу дай зберегти це щастя крихке.
Дівчинко, вір - я не здамся без бою.
11.12.13
Вiр, я не здамся
© Copyright: Оля Каракай, 2013
Свидетельство о публикации №113121104998
Свидетельство о публикации №113121104998
Рецензии