Блукаючи великими мiстами...
ми пізнаємо атрибути міст -
людей, будинки, подих давніх храмів,
вітрин дзеркальних поверховий зміст.
У метушні вокзалів і базарів,
в задумі парків, в сумі колонад,
у темряві холодних кінозалів,
в калейдоскопі вуличних принад
ми пізнаємо атрибути: тихо
гудуть дроти, як струни дивних арф,
малюк кидає обережно крихти
голодним безпритульним голубам...
Ми пізнаємо. Хочемо збагнути.
Вловити сплеск або хоча б лиш мить.
Як жаль: навколо тільки атрибути.
А душі міст?...
От їх би зрозуміть!
Свидетельство о публикации №113121104030
Нечуй-Левицкой, Гулак Артемовский"Энеида",современные украинские писатели - всё это мне близко и доступно. С болью слежу за происходящим там ( живу в США).
От Ваших стихов повияло Ридною украинською мовою.
О стихотворении: что-то общее есть в вашем стихе и моём "Мегаполис", только я считаю, что в МЕГАПОЛИСЕ нет души! Душа есть в небольших тихих городках не засорённых звуками сирен, забиванием свай, рёвом машин, грохотом экскавторов и строек.Это всё атрибуты большого города. А стих хорош- в нём чувствуется настроение, желание познать...
С уважением Борис Неменов
Борис Неменов 19.01.2016 05:14 Заявить о нарушении