Хоч весен море пропливло,
Ще пам"ятаю твої руки.
Я чую їх палке тепло
І голосу кохані звуки.
Я відчуваю вуст твоїх
Гарячий дотик на обличчі,
Бринить в мені твій тихий сміх...
І все це в давню юність кличе.
Твоя присутність - кожну мить,
А образ твій мандрує снами,
Хоч даль між нами мерехтить
Часу замшілими стовпами.
Коли ж в журі нидіє дух -
Немов хтось руку ніжно тисне...
Так добре в герці завірюх
Мені з тобою, давня пісне.
Хоч весен море пропливло...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113121103710
Свидетельство о публикации №113121103710
Рецензии
Ніжний вірш про кохання і про спогади... Всього Вам найкращого.
Наталья Сытник 11.12.2013 11:50 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 11.12.2013 11:50 • Заявить о нарушении