Ти втікаєш, немов примара за хмари.
В цих днях безкінечних,твої слова:
Блажені, колючі, та безсердечні.
Немає, нічого ні вкого, розтратили шану,
Наляли масла під шкуру, таку зашкарублу,
Тай кинули шпаритись рай у воду.
Згоріли обвішані рамки пекучих іллюзій,
Розтанули з пізніми ранками курносих веснушок.
Заплакали в серці танками останніх мелодій,
Вони не забудуть, самотність, самотність.
***
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2013
Свидетельство о публикации №113121101197
Свидетельство о публикации №113121101197
Рецензии