Вхопилось місто, але й різко потяг
звільнив мене від полум’я долонь.
І в холоді, і в іскорках-турботах
я засинав, а він і свій полон,
і колію, й тяжку печаль розлуки
чи напівсонну, чи напівживу,
тягнув під смутку невгамовний стукіт,
натягував, немовби тятиву.
Згасає вир цікавості і жалю.
Уже заснув засніжений Павлиш.
Чим далі я від Тебе від’їжджаю,
тим повернусь до Тебе я скоріш!
2003
Закоханий у потязi
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113121006412
Свидетельство о публикации №113121006412
Рецензии