Безперечно

- Ти чуєш, як стало тихо?
Підведись.Прислухайся.
Чуєш?
Неначе знетямило лихо.
Так дивно.
Чому ти сумуєш?
Обличчя твоє нерухоме.
І губи у складці щільній.
Що знаєшь
 – мені невідомо.
В мовчанні
 ліміт твій вільний.
А дихання
непомітно
З грудей виривається вгору.
Остання розмова
Плідна
Не стала підсумком спору.
Шепоче щілинами вітер.
Зима.
- Ти не бачиш правди.
Всередені
 Ми - ще діти.
А зовні  - граємо драми.
 Для мене –
замало глузду.
Тобі  -
 бракуватиме щастя.
Годі ховати роспусту,
Крутити свої  зап’ястя…
Вмирати щоночі –
Прикро.
- Не треба себе катувати.
Дивися уважно в очі:
Навіщо нам час марнувати?
Навіщо тобі
Мої крила,
Коли ми живем під землею?
І чим наповняти вітрила?
Облиш.
Ми дійшли апогею.
Годинник тріскуче лічить
Моє й твоє майбутнє.
Упертість твоя –
Одвічна.
Одвічна моя присутність.
- Обійми мене міцно за шию..
- Поклади на спину долоні.
Вибачатися я не вмію –
Гордість тримає в полоні.
 - Без ножа
 Обеззброєну ріжеш.
Не зустрінеш опіру.
Звісно.
Факти нікуди не дінеш:
Нам під синім простором
Тісно!
Все спочатку почнемо.
Досить
Нам стискати горлянки міцно.
Слухати більше не треба:
Між сердець вже
Скорочено відстань.