Моя Душа вітає сніговії,
Що білим замітають біль і сльози,
Розгладжують гримаси знавіснілі
І в Чистоту вистелюють Дороги.
Сніги впадуть на все, що не здійснилось,
Застудять Світ примерзлими ночами.
Ті Мрії, що у мороку розбились,
Світитимуть у Простір молитвами.
Моя Душа вітає заметілі,
Що видувають ницість і блюзнірство,
Що викривають догми застарілі,
Заплетені в жертовність і насильство.
Вітри ущухнуть. Знову Сонце вийде,
Пречистою Любов’ю Світ зігріє,
В якому рівно стільки буде кривди,
Як Світ створити для себе зуміє.
10.12.2013
Моя Душа вiтаe снiговii
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113121005198
Свидетельство о публикации №113121005198
Рецензии
Цікава філософія.Для того, щоб все це знищити треба багато часу і мати чисту душу.
Людмила Журавская 11.12.2013 11:30 • Заявить о нарушении
Людмила Журавская 11.12.2013 11:30 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук. Можливо, щось залишилось поза Вашою увагою.
Йдеться про Творення.
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 11.12.2013 12:46 Заявить о нарушении
Йдеться про Творення.
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 11.12.2013 12:46 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.