Д. С.
Надвечір з тобою блукали трамвайними рейками,
Дослухалися до німого волання гранітних скель.
Поцятковане легко вогниками дрібненькими
Небо снігом зітхало над снами міських земель.
І червона вода, ще кригою не прихована,
Шепотіла з-під ніг іржавих старих містків.
Що хотіла сказати і не сказала що вона?
Ти дивився, неначе все ж таки зрозумів.
А проте, сподіватись більше не буду. Навчена
Гіркотою рідин, що робляться зі снігів.
Ми губили, блукаючи, вище своє призначення
Поміж темних дерев, парканів і димарів.
Гріло руки мої те, що здавалось втраченим,
І тремтіли натхненно зорі та ліхтарі…
09.12.13
Блукали
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113121002525
Свидетельство о публикации №113121002525
Рецензии