Сусидами були собаки три

Жили були собакі три,
Сусідами вони були.
І кожна за своїм парканом
Спокій господарській блюла.

Собакі як собакі
У кожної свій нрав
Амбіції свої
І десь у чомусь схожі на людські

В середині поміж трьох
Кавказець мешкав ,знатний пес
Хоча і був він молодий, та не дурний
Не був він пустобрьохом.

А той що справа мешкав
Той невеличкий змій,але ж розумний
Бо глотку зря не драв
Сусіда поважав.

Як не на прив’язі були
Гуляли вдвох удоль паркану
І разом мітили його
І крізь шпарину нюхали друг-друга.

А той що зліва - сучій син
Такий гавкучий, до безтями
Такий вже злий, такий вже злий
Але лишень бо за своїм парканом.

В шпарину щірився і гриз паркан
Кавказця наглістю він діставав
Ніщо ту моську зупиніть не в силах
Бо мав себе він показать.

Отож дивіться
Хоча я і малий, а всі мене бояться
Бо злий такий, що аж самому страшно
І всіх порву на часті.

Терпець терпів,- терпів, та й і урвався
Пішов кавказець розбираться
Штакетіну він одірвав
До моські  самолічно завітав.

Був би ти сукой,я б тебе пробачив
Навіщо ліз ти на рога, мудаче?
Терпець, він не залізний
Не треба смикати його.