Деревня. Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2010/06/16/6543

А мне деревня лечит душу…
Изба с раскидистою грушей,
Вода студёная в колодце,
В траве клубничинка смеётся,
Под утро петухов побаски,
А дивных птиц, таких, как в сказке,
На стёжках встретить можно много,
Как будто ты  в гостях у Бога!
Сойдёт неслышно летний вечер,
Лубковый месяц взяв на плечи,
На неба чистую скатёрку
Рассыплет  ясных звёзд ведёрко…
Господня ночь! А тишь такая,
Что душу негою ласкает…
Любовь моя к Тебе безбрега,
Всеблагий Альфа и Омега!


Оригинал

Мені село лікує душу...
Під хатою - розлога груша,
Вода холодна із криниці,
Солодкі,свіжі полуниці,
Наспіви півнів щоранкові,
Небачені птахи казкові -
Отут, в селі, на всіх стежинах,
Неначе в Бога на гостинах!
Нечутно зійде літній вечір
З лубковим місяцем на плечах,
На неба чисту скатертину
Сипне зірок ясних торбину...
Аж пані ніч! Предивна тиша
Мене зворушує, колише...
І вся - я вдячність безберега
До Тебе - Альфа і Омега !

Иллюстрация из Интернета.