Фільтруючи поєзії крізь щоки,
крізь зжаті зуби.
Бриль поодинокі.
ГолдомОрія
сепаратні надії трощить.
- котячий кошик,матчин горщик...
І вже кістляві згибні руки
в просякнення впива крізь муки!
Впиваючись у лисі й уповають
на Голдоморію всі золоті книжки..
У камені скувала та сховала
усе живе,що сякне до життя.
Та й злочин свій у камінь той сховала.
І вже ніщо не мало б майбуття..
Та чарноцвіт просякнутой надії
із сповненням квітучих срібнотрав,
із сповненням Шевченківськой Лілеї
до нейздісненних марить мав!
Голдомория
© Copyright: Тут Будет Мой Псевдоним, 2013
Свидетельство о публикации №113120902116
Свидетельство о публикации №113120902116
Рецензии