моєму чоловікові і лицарю
Віктору Котощуку
Леліє літечко,
леліє,
Пригріє сонечком,
і вітерцем обвіє.
Ти літечко моє,
мій чоловік коханий,
Нежданий ніби -
вийшло,довгожданий!
Приходить час,
і ось уже в віконце
Загляне доля,
наче літнє сонце.
З тобою не літала
на чужі планети,
а наша - тут,
Земля.
І проростаємо
зерном пшеничним:
У мене в серці ти,
а в тебе - я.
Вінчають золотим колоссям
нас пшениця й жито.
Дай Боже,
довго ще
У парі нам прожити.
Коханий ти мені,
і батько,і родина,
моя опора,лицар,
а коли - й дитина...
Не ангели ми -
чорні,сірі,білі,-
Ми люди,
діти Неба і Землі,
Нещасні,грішні,
праведні,щасливі.
Леліє літечко,
леліє...
Хай нас життя
ще довго гріє.
Лiто кохання
© Copyright: Леся Рузевич, 2013
Свидетельство о публикации №113120809143
Свидетельство о публикации №113120809143
Рецензии