Властелин... Елена Каминская

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/12/07/928

Наверно, ветер двери открывает –
Да нет, шаги слышны издалека.
Владелец чертит – линия кривая –
Святой и грешный, тяжкий путь в веках…

И храмов звон плывёт за город, дальше.
Очистит всё от скверны, злого сна.
Взойдёт любовь – она всегда без фальши –
В душе, что и достойна и ясна.

Владел он всем, но шёл и плакал горько
О всех утратах: в камне запеклись…
Был путь похож на Альпы…эти горы
Круты ль, пологи,  стебли в жажде – ввысь –

Не знают шанса вытянуться в небо:
Скукожились во тьме корней концы.
Угасла, видимо, в ростках потреба...
Несутся тучи в сёдлах, как гонцы,

И манят вверх с собой: куда тут деться?
На этом свете ты один, как перст.
ТАМ ангелы, как маленькие дети,
Каким ты не дал жизнь, и сын – твой  Крест…

Но он продолжил путь…дойти до точки –
Священный долг! Сквозь заросли обид,
Сквозь лавры он пророс, возрос из почки.
А Бог-Отец сдаваться не велит.
 
Оригинал:

Це ж, певно, вітер двері відкриває,
Та ні, бо чую кроки - звідкись йдуть.
Володар креслить, лінія крива є -
Його важкий  святий та грішний путь.

Церков  лунає  дзвін  за  межі  міста.
Очистить  він  від  скверни  й  злого  сну,
Зійде  любов,  мов   хмара біла,  чиста,
У  душу  тиху,  гідну  та  ясну.

Володар  з  кожним   кроком  гірко  плакав
Про  втрати  -  все  камінням  пролягло,
Був  схожий  шлях  на  сірі,  вперті  Альпи,
Круті  й  пологі  схили,  де  стебло

Не  має  шансу  витягтись  до  неба,
Бо  глушать  світло,  мерзнуть  корінці…
Ростків  немає – згасла  їх  потреба…
Несуться  хмари  в  сідлах,  як  гінці,

І  кличуть  вгору,  нічого  блудити
У цьому  світі,  ти   ж  один,  мов  перст,
Там  янголи  -  маленькі  ніжні  діти,
Яким  не  дав  життя,  бо  син  твій – хрест.

Та  він  продовжив  шлях…  Дійти   до  крапки –
Священний  борг! Крізь терни  слів-образ,
Крізь лаври доля  вклалася у папки –
Щоденний  звіт на  спущений  указ!


Фото из Инета