Журбою оповита...
Нібито до свіжої могили,
У саду, де ми хмільного літа
Келихи кохання пригубили.
І думки мої заполонили
Спогадів яскраві самоцвіти...
Плакали невтішно полонези
У рудій осінній заметілі,
Коли ми кохання хоронили.
Любі мої, яблуні, берези,
А тепер і ви осиротіли,
Листопаду переживши стреси...
2013
Свидетельство о публикации №113120804304
Нежная она, лирическая , с привкусом тихой грусти и надеждой на светлое будущее.
С уважением.
Валентина Лысич 25.06.2014 18:12 Заявить о нарушении
Нила Волкова 25.06.2014 20:10 Заявить о нарушении