На синiм конi...
На синім коні по небу
летить світла панна.
Вітер цілує її у вуста,
пестить на очах всього світу.
Радість - розлите молоко неба.
Кінь махає крилами
під дзеленьбамкання церков.
-Дурненький,
чого ти плачеш?, -
Питає мене соловей, - лети собі!
-Як можна залишити на муки
живу любов? –
Шепчу я, схлипуючи
та витираючи носа.
* * *
Клекоче серце! Біллю закипа.
Із нього пророста вогняна квітка,
І світло ллється хвилею,
стіка,
Розноситься по небу терпким вітром...
І знову осінь.
Свидетельство о публикации №113120608660