На синiм конi...

                *    *    *
На синім коні по небу               
                летить світла панна.
Вітер цілує її у вуста,               
                пестить на очах всього світу.
Радість - розлите молоко неба.
Кінь махає крилами
                під дзеленьбамкання церков.
-Дурненький,
                чого ти плачеш?, -
Питає мене соловей, - лети собі!
-Як можна залишити на муки
                живу любов? –
Шепчу я, схлипуючи
                та витираючи носа.




                *    *    *
Клекоче серце! Біллю закипа.
Із нього пророста вогняна квітка,
І світло ллється хвилею,
                стіка,
Розноситься  по небу терпким вітром...
І знову осінь.


Рецензии