Крила розкритi гудуть...

Крила розкриті гудуть,    
                і пливуть під тобою
Світлі хатинки містечок, 
                заквітчаних сіл.
Тут тобі бути, здається
                забутому раю,
Тільки не чути
                веселих
                пісень, голосів.
В землю очима істоти   
                безумно вкипають,
Ходять, неначе ті ляльки, 
                в тупій німоті.
Носяться з дітьми лелеки, 
                та раптом кидають.
В ясному, чистому небі
                розноситься грім.
З дзвоником бродить блаженний 
                в розкритому храмі,
Бачить він
                чорні потвори,
                із казок і снів,
Ходять за людьми, 
                мов круки,
                сидять за плечами,
Темно у цілому світі,
                не видно вогнів.
Сон, проминувши минає, 
                у вікнах світає…
Витри сльозу, піднімайся,   
                в кохання і біль.