* * *
Вилітає смарагдовий птах
Із розкритого серця,
Ще один спомин про тебе
Не повернеться.
Скільки минулих мене
бреде по світах,
І тільки один
вознесеться
Через горе, каяття, страх…
Зграя в небо зліта,
Вітер з подихом смерті…
* * *
Промайне кілька літ, наче сотня віків.
Озиратись не смій! Ти забудеш мене.
Перебитий камінням
незчислених днів,
Кров’ю сплюнеш на землю – забудеш мене.
Знята шкіра тріпоче на вітрі,
свистить.
Посміхнешся на смерть
і вся туга мине.
Крізь звірячість страждання
росте чоловік,
Тільки серце не може скорити своє,
Перед ранком
лишає усе і летить
За відлунням далеким:
…забудеш мене…
Вилiтаe смарагдовий птах...
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №113120608449
Свидетельство о публикации №113120608449
Рецензии