***
Я їй шепочу навесні:
«Кохаю, люба і палаю,
Не прожени, не відштовхни,
Моє кохання, я благаю»
Твоє обличчя рожевіє –
Мені здається соромливість,
Дає знаки і пломеніє,
Твій погляд чистий та цнотливий!
Та губи шепотять: «Зажди!»
«Стривай на мить, моя кохана!»,
«Не буде в тім тобі біди,
Заприсягаюсь – тільки шана!»
Не слуха серце – стугонить,
В грудях моїх занадто швидко,
Дарую світ – одну мить,
Зажди мене, рожева квітко!
Прямує далі королева,
Мої слова все обмина,
Немає в мені їй потреби,
Гордячка дала відкоша!
Кінець надіям і оманам,
Красуня – холод, а не жар,
Я вірю час іще настане,
Самотність визве в неї жаль!
17.04.93 р.
Свидетельство о публикации №113120608337