Догорали вогні, головешки по чорному снігу
Тріскотіли, котились і зникали з сичанням в багні…
Перекинувся світ, віра, щастя, надія дотліли,
І собор обвалився, запалавши, розсипався, зник.
Ми молитись не вміли,
загорялися важко, шипіли,
І летіли над полем,
низько-низько,
черкали крилом.
Але знялася буря.
Наші душі, залишивши тіло,
Понеслися над небо,
захлинаючись ясним вогнем.
А печаль залишилась,
наші плачі і сум залишились…
Ніч. Дитина ридає.
І не можна заснути тобі.
Догорали вогнi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №113120606209
Свидетельство о публикации №113120606209
Рецензии