Летiло лiто снивом павутин...
Летіло літо снивом павутин,
Стелився дим зачаєно і тихо.
Здавалось залишився день один,
Блакитний день розчахнутого світла.
І серце розривалось у вогні,
В прощальній
різнобарвності
розлитій…
* * *
Серце засміялося на вітер,
Віршем срібнодзвінким пролилось,
Так йому хотілось полюбити…
Світлий промінь ляже на чоло.
Осінь захлинеться у блакиті.
Ми ще залишаємось на світі.
Свидетельство о публикации №113120605810