Про Раду i про зраду

Все було приблизно ось так:
 Біля керма засів мудак,
 Він обіцяв: Я буду красти,
 Злодійським вас наділю щастям.
 
Усіх мастей зібрався люд,
 З села і міста, всіх усюд, —
 Без грошей? Геть! Не патріот,
 Пашлі атсюда, йо. вас в рот!
 
Ти єщо сдесь? Веді АМОН!
 Кричав регіонал-гандон.
 І докричався, в Раді він,
 Уже не сам, він не один.
 
Зібралась фракція, чи зграя,
 У всіх коріння є в Сінаю,
 Корито тягнуть на свій бік,
 І б'ються,.. щоб він кров'ю стік!
 
А тут б'юджет. — Падєлім "бабкі"?
 Деньжата нам, а вам калядкі.
 Чєво ти рот аткрил? Халуй?
 От нас палучіш толька х.й.
 
В козли пошили весь народ,
 І навіть свій, що патріот,
 Із ворогом ірже як кінь,
 Це просто сором, йди і згинь!
 
Нові податки, нові ціни,
 Собі хороми, людям сіни,
 Мільйон туди, мільйон назад,
 Зимовий в Гуті росте сад.
 
На Кіпр поїде, на Майорку,
 Він хату має у Ньюйорку,
 А на вакації в Мальдіви,
 Хатину там купив для діви.
 
Мільйон за голос і за зраду,
 Яку би дати їм пораду?
 І скільки будемо терпіти,
 Ось так у злиднях знову жити?
 
Були вожді, були гетьма;ни,
 Усі пішли до курви-мами,
 А самодури і бандити
 Знов до Шевченка носять квіти.
 
Людей в труну, собі мільярд,
 Не Україна, - Буаяр,
 Біжить вона з тюрми в тюрму,
 Не сонце бачить, а суму.
 
Біжить із року, бідна, в рік,
 Куди податись? В який бік?
 До московії? Вже були…
 Там вітри Соловків гули.
 
Європа наче кличе нас,
 Та Раді пофіг, крадем газ,
 Щоб перепродати дорожче,
 І знов брехами нам у очі.
 
Майдан… напевне буде знов,
 Лиш так позбудемось оков,
 Прибрати - мало, в морду бить,
 Навчити пішки всіх ходить.
 
Щоб по дорозі без мигалок,
 І не тікали до "русалок".
 Ще приклепать усім браслети,
 У зону виписать білети,
 
Закон для всіх, й тюрма одна,
 Ти депутат, чи сатана?
 Міністр, чи злодій, — один Чорт,
 Свинцю налити б вам у рот.