Вогонь торкае рук...

Вогонь  торкає  рук
І  ріже  темінь  ночі,
Прямує  в  далину
До  змучених   очей.
Вклонися   до  вогню
І  жити  знов  захочеш,
Відчуєш  справжній  біль,
А  може  серця  щем.
Піднятись  і  піти,
Злетіти  в  синій  простір,
Із  серцем,  мов  вогонь,
Сягатимеш  зірок.
Та  сяйвом  золотим
Лишиться  сум  дівочий.
Лишися  дивом  ти
І  смерть  відстрочить  строк.


Рецензии