МЕТА
Роки в громаді нашій сварки,
За межі і повітря на землі.
Всі стаємо ми «кайдашами»
Сварливі, заздрісні і злі.
З сусіда сміємось і брата,
Коли у них невдачі у сім’ї.
«Згорів сарай – гори і хата!»,
Такі стосунки між людьми.
Людська зневага і байдужість,
Роз’їли душу нам давно,
Повага нам потрібна й совість,
Без них ми підемо на дно.
Стаємо ми жадібні до всього,
За гроші здатні ми на все,
Підставити і зрадити любого,
Відповідати доведеться нам за це.
Хотілося, щоб кращими ми стали,
Щоб душі наші світлими були ,
І на очах полуди менше стало,
Тепла і сонця більше у житті.
Щоб між людьми була повага,
Любов, надія, віра й доброта,
Як стане сильною громада,
Тоді й здійсниться наша мета.
© Copyright: Борис Мохонько, 2013
Свидетельство о публикации №113120502915
Свидетельство о публикации №113120502915
Рецензии