під поглядом,мов небо, голубим
зароджувалось щось нове,
що від усіх небачених клітин
через століття відчуватиме живе.
а зараз - пустка,морок, страх.
заціпеніння в"їлося у серце
о ні, не боляче,якби ж-то так -
в словах і діях вже не буде перцю.
в навколосвітніх війнах
і думках
прощаннях і появах невагомих
все розлітається на прах,
а оболонка все ще нерухома.
події пролітають крізь менЕ,
не залишають сліду за бар"єром.
пливе - і хай собі пливе,
а я й малого сліду не покину.
на що чекати - невідомо,
і чи чекати взагалі,
та підіймаються у небо
птахи надії - журавлі.
навколо - пастка,
та чи вибратись з полону,
чи віднайти давно забуту путь?
а все єство вже мчить до Аквілону
і не очищує цю каламуть.
я не згадаю,що було
і не побачу незабутнє.
чи загасити крилами вогонь,
чи можна відчувати невідчутнє?
04.2011
вакуум
© Copyright: Маргарита Сафо, 2013
Свидетельство о публикации №113120501528
Свидетельство о публикации №113120501528
Рецензии