А зорi, мов дiти...
І щось там тихенько щебечуть собі,
Поблискують, мружаться, хмарки тереблять,
І сиплються, сиплються в очі тобі,
Грайливо кружляють і серце бентежать,
І хвилею котяться сльози та сміх.
А світ даленіє в зникаючих межах
Лиш казок шептання колИсає ніч…
І ти заспокойся, боятись не треба,
То дітоньки Божі, не учні твої,
Нехай бешкетують та падають з неба,
В тобі хай щасливі запалять вогні.
Свидетельство о публикации №113120510367
Людмила Юферова 10.12.2013 23:27 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 11.12.2013 02:55 Заявить о нарушении