Пробач мене Мамо

О Мамо рідненька ,пробач ти мені.
До тебе я в подумках лину.
Бо тяжко по селах так жити.
Далеко вiд дому нас в світ розкидало.
За тяжбою грошей,за статком усім.
Живуть нашi душi в неволi.
Ти завжди любила і любиш мене.
I шлеш мені кращої долi.
Я знаю,що ждеш ти у старостi літ.
Вiд нас ,від дітей допомоги.
Що треба сидіти в пошані тобі.
І ранком до церкви  ходити.
Але ти втомившись,на полі своїм.
Не можеш i ніг  волочити.
Я вірю,що прийдуть й до нас ті часи.
Що будемо краще ми жити.
Пробач ти рiдненька о люба мені.
Що в мене вже тоже є діти.
Не завжди я можу до тебе прийти.
Бо й в них уже є  свої діти.
Я маю глядіти й онуків уже.
Щоб також і діти мої.
У нашій країні заможнiше жили.
Щоб,доля не склалася так.
Покинув мене,у свiт їм пришлося поїхать.
Була я й у свiтi,і бачила все.
Не можу я також там жити.
Бо лину я всюди до тебе рiдненька моя.
I люба мені Україна
Бо рідний твій край.
Де ти народився i люблять тебе.
I там ,де живуть мої діти.