Хіба не пам"ятаєш теплі ночі?
Якими ми блукали, й твої очі
Розповідали про любов і теплоту
Де немає болі, й холоду.
Хіба не пам*ятаєш наші дні?
Якими дорожив ти, як у сні.
Все ніжно повторяючи мені,
"Ти моя", і все це назавжди.
Але забулися ті дні,
Якими дорожив ти. як у сні.
І знову в тих очах,
Побачила я страх.
І більш немає співчуття,
Того тепла і небуття.
І вже пішов, не пояснив,
Чому все так. чому не встиг...
А я боролась, піднялась
Хоч крила, й опустила ненароком.
І хоч нічого й не збулось,
Та все ж кохали, і це було для нас уроком.
Хіба не пам*ятаєш ти нічого?
Тож подивись скоріш сюди.
І ти побачиш, що в серці нічого
Не залишилось, тільки болі сліди!
Тож пам*ятай, як ранять слова,
Ломають душу, серце розбивають.
Я зла не тримаю, я прощаю
І надіюсь, не відчує це вона!
Don t you remember...
© Copyright: Панчина Анна, 2013
Свидетельство о публикации №113120400069
Свидетельство о публикации №113120400069
Рецензии