Тiльки став на шлях потрiбний...

Тільки став на шлях потрібний-
Не минуло навіть року,
а вже тягне знову в прірву,
до неї тільки пару кроків.

Моє захоплення навчанням
деградаційно розцінили,
ті , хто зараз без вагання
дружбу з пляшкою зміцнили.

Натякають, що я бо;тан ,
нема про що поговорити,
але вони замість підйому ,
по брудним люблять походити.

Для одного гординя краще,
замість прощання, каяття.
Інший зовсім без вагання
міняє собі поняття:

"Статева близькість у 15-
це нормально , що такого?
Чим раніше починання-
тим приємніша дорога"

Для них усіх я деградую,
хоч насправді йду вперед.
Але вітер назад дує
в колючий чорний очерет .

Білим шляхом ідти важче,
бо тяжко болісно і гірко.
Гріховна яма комусь краща,
за справедливості сокирку.

В майбутнє впевнено дивитись-
неможливо нікому.
Краще ковдрою укритись ,
віддати важність одному...

Але чому?Чому конкретно?
Відповісти вони не можуть,
тому що чорні екскременти
падають на їхні рожі.