Слышала ли ты?

Чи чула ти як лине вітер, співає пісні у ночі?
Як ріже простір, ласкае квіти, колише воду у пітьмі.
Качнув літак, підтримав птаху, приніс погоду для душі.
Ковзнув по стріхах, нагнавши страху, жбурнув дві склянки у кущі.

Чи знаєш ти як пахнуть зорі, над снігом, листям, чи дощем?
Вільні вони, чи тяг неволі скував на небі їх плющем.
Зирнеш на них - піднімуть настрій, або розчулишся у раз.
Міріади крапок, чи сніжинки щастя - намисто долі, а ми раби прикрас.

Чи відчувала хоч раз кисень, його сп’яніння й забуття?
Як засумує, враз груди стисне. Захоче - забере життя.
Чи мріяла до рук взяти хмару, її закопчене буття?
Розлити дощ, підняти пару, туманною тінню каяття.

Чи жила ти у простій волі, ні чиєюсь лялькою в руках.
Пила свободу, щоб до болі в скронях, тримала долю у віжках?
Чого мовчиш, як риба в морі, чи тягну тебе на твердінь?
Я сам три милі як без солі, три дні як вийшов з сновидінь.

2 грудня 2013 р.